Загальні відомості про Австралію

Площа – 7,7 млн км2.                                              
Населення – 18, 5 млн осіб.
Середня висота – 350 м.
Найвища точка над р. м. – г. Косцюшко (2 228 м)
Найнижча точка від рівня моря – рівень оз. Ейр -16м
Найдовший кораловий риф – Великий Бар’єрний риф, понад 2000 км


Австралія – найменший і найсухіший материк світу. Її іноді називають материк-навпаки. І справді, багато чого на цьому материку прямо протилежне то, що вважається нормальним для європейців, у тому числі для українців. Коли в Україні зима – в Австралії літо. Коли в Києві 10 година, в Канберрі (столиця Австралійського союзу) – 18 годин. Для українців зрозуміло – чим далі рухаєшся на північ, тип холодніше. Для австралійців – жаркіше.

Навіть на географічних картах Австралії південь – і верхній частині. Не всі дерева Австралії дають тінь. Тварини Австралії вирощують своїх дитинчат у сумках, окермі ссавці відкладаєть яйця, а годують малюків молоком. Материк таємниць і несподіванок. Материк, де «найстрашніший» звір – кролик, а серед птахів – звичайний горобець.

Ось така вона, Австралія!

Географічне положення материка

Австралія – найменший материк земної кулі. Її іноді називають навіть великим островом. Посередині Австралію перетинає Південний тропік, і вона майже вся, як і Південна Африка, лежить у тропічних широтах Південної півкулі. Розташування більшої частина у спекотному і сухому тропічному кліматичному поясі робить її найсухішим материком земної кулі.

Австралія знаходиться на великій відстані від інших материків. З Євразією її з’єднує лише «міст» Великих Зондських островів. Така ізольованість вплинула на формування її природи, обумовивши виняткову своєрідність рослинності і тваринного світу. Крайніми точками материка на півночі є мис Йорк, на півдні – мис Південно-Східний, на заході – мис Стіп-Пойнт, на сході – мис Байрон.
 

Мис Байрон

З півночі Австралію омиває Арафурське море,  зі сходу – Коралове і Тасманове. Всі вони мають теплі води, що сприяє розвитку коралів. Так, у Кораловому морі простягається Великий Бар’єрний риф – унікальне пасмо коралових підводних хребтів і дрібних островів завдовжки 2 300 км і завширшки до 150 км. Це найбільше на земній кулі скупчення коралів. Він охоплює майже 3 тис. рифів і 300 островів. Його загальна площа близько 350 тис. км2, що більше за площу Великої Британії. У цьому унікальному підводному світі мешкають 400 видів коралів, 4 000 видів молюсків і 1500 видів риб. Дивує те, що „творці” майже 10-метрових коралових споруд – крихітні поліпи. Рифи дуже небезпечні для суден. Разом з тим вони приймають на себе удари грізних океанічних хвиль і гасять їх гігантську силу.

Велики Бар’єрний риф

Уздовж північного і східного узбережжя материка протікають теплі Південна Пасатна та Східноавстралійська течії. Холоднішими є води океанів поблизу західних і південних берегів Австралії, де проходять холодні течії – Західноавстралійська та Західних Вітрів. Берегова лінія Австралії порізана слабо. Великих заток лише дві – Карпентарія і Велика Австралійська. Далеко вдається в море півострів Кейп-Йорк. Поблизу материка лежать вже відомі вам великі острови Нова Гвінея, Нова Зеландія і Тасманія. 
 

Історія відкриття і дослідження

 

Античні та середньовічні європейські космографи створили гіпотезу про Південний материк який мав займати більшу частину Південної півкулі і врівноважувати масу суші Північної півкулі. Цей гіпотетичний материк в середньовіччя називали лат. Terra Australis incognita тобто «Невідома Південна Земля». В XIX столітті ця назва, але вже без епітету «невідома» за пропозицією англійця М. Фліндерса закріпилася за Австралійським материком.
 

Метью Фліндерс

Звісно і до відкриття Австралії європейцями вона не була повністю ізольованою від решти світу. Деякі племена аборигенів північної Австралії підтримували періодичні торгові контакти з папуасами Нової Гвінеї та малайцями. Так само здавна північна околиця континенту певно була відома деяким індонезійським племенам. Деякі факти дозволяють стверджувати, що біля північно-західного узбережжя Австралії свого часу зупинялися (чи розбивалися) кораблі що прямували з Африки (найімовірніше з Мадагаскару) в напрямку Індонезійського архіпелагу.

В 1526 португалець Ж. Мінезіш відкрив біля екватора північно-західний виступ Нової Гвінеї (півострів Вогелкоп).

В 1544 іспанець І. Ретес пройшов вздовж усього північного узбережжя Нової Гвінеї (власне саме він дав їй цю назву), а в 1606 іспанець Л. Торрес пливучи від Нових Гебрид до Філіпін відкрив південний берег Нової Гвінеї. При цьому він пройшов через протоку, пізніше названу його іменем, між Австралією та Новою Гвінеєю, і таким чином довів, що остання є величезним островом. В Арафурському морі він помітив на південному-заході великі острови. Безсумнівно то був північний берег Австралії з прилеглими островами. Але відкриття Торреса було засекречене іспанцями.

Усі інші значні відкриття берегів Австралії в 17 столітті здійснили голландські моряки тому її називали Новою Голландією. На берегах материка, майже безлюдних та переважно пустельних вони не заснували жодного поселення. В 1606 В. Янсзон пройшов уздовж південного берегу Нової Гвінеї не помітивши західний вхід в Торресову протоку і відкрив західний берег півострова Кейп-Йорк до 14 градуса південної широти.

 
В. Янсзон

Узбережжя Західної Австралії відкрили:
•    в 1616 Д. Хартог — ділянку між 23 та 27 градусами південної широти;
•    в 1619 Ф. Хаутман і Я. Едел — ділянку між 27 і 33 градусами південної широти;
•    в 1622 команда корабля «Льовін» — південно-західний півострів Австралії між 33 та 35 градусами південної широти;
•    в 1628 Г. Де Витт або П. Нейтс — ділянку між 20 і 23 градусами південної широти.

В 1627 Нейтс відкрив на півдні Австралії частину узбережжя між 116 та 133 градусами східної довготи що прилягає до Великої Австралійської затоки. Біля Арафурського моря Я. Карстенс простежив в 1623 році північний берег півострова Арнемленд і берег півострова Кейп-Йорк між 14 и 17 градусами південної широти. Частину Арафурського моря між ними він назвав затокою Карпентарія. Однак північні береги Австралії були вивчені недостатньо, а східний та південно-східний береги були зовсім невідомі. Нова Голландія здавалася величезним північно-західним виступом Південного материка до 1642 року коли А. Тасман обігнув її з півдня слідуючи від острова Маврикія через західну Океанію до Яви. 24 листопада 1642 він відкрив біля 42 градуса південної широти Землю Ван-Дімена, яку прийняв за частину Нової Голландії. Слідуючи з 5 грудня далі на Схід він відкрив 13 грудня Нову Зеландію і пройшов вздовж її західного узбережжя аж до північного краю, але прийняв її за півострів Південного материка. В 1644 він пройшов вздовж берегів затоки Карпентарія, обігну півострів Арнемленд і дійшовши до 24 градуса південної широти завершив в основному відкриття північного та північно-західного узбережжя Австралії. Фактично Тасман довів, що усі землі відкриті голландцями між затокою Карпентарія і Великою Австралійською затокою є частинами єдиного материка.

 
Тасман

Англієць Джеймс Кук в 1769-1770 довів, що Нова Зеландія складається з двох островів. Звідти він пішов на захід і 19 квітня досяг Австралії біля 38 градуса південної широти. Рухаючись в квітні-серпні на північ він відкрив усе східне узбережжя Австралії, назвав його Новим Південним Уельсом та оголосив англійським володінням. Від північного краю східного узбережжя Кук повернув на захід і вдруге відкрив Торресову протоку.

 

До 1813 року внутрішні області Австралії були ще суцільною «білою плямою». В 1813-1823 за невисокими горами на захід та північ від Сіднея відкрили верхні ділянки кількох річок, що текли на захід розлогими трав'янистими рівнинами які були чудовими пасовиськами.

Рухаючись в південній Австралії від затоки Сент-Вінсент на північ в пошуках пасовиськ, англієць Е. Ейр відкрив у 1839 хребет Фліндерс і солені озера Торренс та Ейр (найбільші в Австралії). В 1840-1841 рухаючись на захід він встановив, що уся низовинна яка прилягає до Великої Австралійської затоки є пустелею. В 1844-1845 роках Ч. Стьорт вперше, рухаючись від затоки Спенсера, досяг центральної Австралії і з'ясував, що на схід від озера Ейр простягається напівпустеля, а на півночі біля 26 градуса південної широти — пустеля Сімпсон, перед якою він зупинився.

Територія на захід від телеграфної лінії була досліджена в 1872-1876. Англійський мандрівник Е. Джайлс відкрив в центрі декілька гірських кряжів які простяглися в широтному напрямку та перетнув зі сходу на захід Велику пустелю Вікторії, а в протилежному напрямку — пустелю Гібсона. Англієць П. Уорбертон перетнув зі сходу на захід Велику Піщану пустелю.

З дослідників 20-го століття можна назвати Уілкінса який досліджував райони Квінсленду та північної Австралії в 1923-1925, австралійського мандрівника М. Террі який склав карту напівпустельної смуги від річки Фіцрой до Стьорт-Крік та описав райони між лісистою північчю Австралії та пустелею в 1925, Медігена який в 1929 досліджував з літака пустелю Арунта і котловину озера Ейр, австралійця Маккая, що досліджував в 1926 році центральну Австралію і в 1928 році Арнемленд. Також слід зазначити, що протягом усього 20-го століття проводилися приватні дослідження континенту, пов'язані перш за все з пошуком корисних копалин.

Австралійський союз

Офіційна назва - Австралійський Союз (Commonwealth of Australia), Австралія (Australia). Згідно з рішенням уряду від січня 1976 р. за кордоном країна називається Австралія, уряд - австралійським, у країні називається Австралійський Союз і уряд Союзу.

Географічне положення - Австралія розташована на Австралійському материку, острові Тасманія та ряді інших малих островів у Тихому та Індійському океанах. З півночі омивається Тіморським та Арафурським морями і протокою Торреса; на сході - Кораловим і Тасмановим морями; на півдні - протокою Басса й Індійським океаном; на заході - Індійським океаном. Австралійському Союзу належать також острови Картьє та Ешмор, острів Різдва, Кокосові острови, острови Херд, Макдональд і Норфолк.

Площа території - загальна площа Австралії становить 7 682 300 кв. км. У квітні 2008 р. ООН визнала право за Австралією збільшити свою територію на 2,5 млн кв.км.

Кількість населення - 22,7 млн. осіб (2011 р.).

Столиця - Канберра (Canberra) - 350 тис. осіб.

Адміністративний поділ -  Австралія - федерація, яка включає шість штатів і дві території: Новий Південний Уельс (New South Wales), Вікторія (Victoria), Квінсленд (Queensland), Південна Австралія (South Australia), Західна Австралія (Western Australia), Тасманія (Tasmania), Північна територія (Northern Territory), Австралійська столична територія (Australian Capital Territory).

Інші великі міста: Сідней (4,4 млн. осіб), Мельбурн (4 млн.), Брісбен (1,95 млн.), Перт (1,6 млн.), Аделаїда (1,17 млн.).

Офіційна мова - англійська.

Релігія: католики - 26%, англікани - 26%, протестанти - 20% (Об'єднана Церква, Союз баптистів, Лютеранська церква і Церква Христа), православні - 4%; іудеї, буддисти, мусульмани.

Грошова одиниця - австралійський долар = 100 центам.

Національне свято - 26 січня - День Австралії (1788 р.).

Державний прапор - прапор Австралійського Союзу синього кольору. У верхньому лівому куті розміщений прапор Великобританії - символ приналежності до Австралійського Союзу і Британської Співдружності націй. Синій колір прапора - символ океану, що оточує з усіх боків Австралію. В середині прапора розташоване зображення сузір'я Південного хреста. 6 зірок на прапорі символізують шість штатів Австралійського Союзу. Сім променів зірки означають шість штатів і територію Папуа. П'ятикутна зірка символізує федеральний округ Канберру. Прапор затверджений у 1954 році.

Державний герб - зображений у вигляді щита, який підтримують з двох боків кенгуру і страус Ему, в обрамленні квітучих гілок евкаліпта. Щит розділений на 6 частин, кожна з яких вміщує емблему відповідного штату. У верхній частині герба розміщена семикутна зірка, шість променів якої означають 6 штатів, а сьомий - символізує федеральний округ Канберру. Герб у нинішньому вигляді існує з 1912 року.

Державний гімн - «Розвивайся, прекрасна Австраліє» (англ. Advance Australia Fair) — складено Пітером Доддсом Маккорміком 1878 року. У 1984 році лейбористський уряд Боба Хока замінив ним God Save the Queen після того, як опитування австралійців показали, що «Advance Australia Fair» — найпопулярніший варіант нового гімну.

Членство в міжнародних організаціях - ООН, МБРР, МВФ, СОТ, АТЕС, МФЧХіЧП, ОЕСР та інші.

Домен інтеренту - .au